1. Словник української мови в 11 томах

спіритка

СПІРИ́ТКА, и, ж. Жін. до спіри́т.

— Я спіритка й маю єднання з духами (Н.-Лев., IV, 1956, 246);

— Вона питала дух Пушкіна, чи довго ще будуть окупанти.. Каже, що Олександр Сергійович відповів якимось жартом.. Хіба не осточортіють йому всі ці спіритки,— зітхнув Серьожка (Гончар, IV, 1960, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спіритка — спіри́тка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. спіритка — -и. Жін. до спірит. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спіритка — СПІРИ́ТКА, и, ж. Жін. до спіри́т. – Я спіритка й маю єднання з духами (І. Нечуй-Левицький); – Вона питала дух Пушкіна, чи довго ще будуть окупанти .. Каже, що Олександр Сергійович відповів якимось жартом .. Хіба не осточортіють йому всі ці спіритки, – зітхнув Серьожка (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах