спірний
СПІ́РНИЙ, а, е.
1. Який викликає спір ( див. спір¹ 1).
У рамках окремих організацій або партії в цілому можливі дискусії в спірних або не досить ясних питаннях (Статут КПРС, 1971, 14);
Спірним є.. походження самого слова «фарфор». Лінгвісти вважають, що це слово походить від арабського слова «фахфурі» (Розповідь.., 1970, 6);
У висоту досягає [драконове дерево] 60 метрів, окружність стовбура 13 метрів. Вік його спірний — від двох до чотирьох тисяч років (Веч. Київ, 16.Х 1967, 4).
2. Який є предметом спору ( див. спір¹ 2).
Знаючи хитрість і нечесність Шнайдера, сумнівалася [Регіна], чи вдасться здобути від нього спірну суму (Фр., VI, 1951, 270);
Прийшла до старости одна жінка й узяла балакати з їм [ним] про якусь спірну балку, де сіно дуже хороше (Крим., Вибр., 1965, 422).
СПІ́РНИ́Й, спі́рна́, спі́рне́, розм.
1. Спритний, вправний (про людину).
Чоловік спірний до роботи (Сл. Гр.);
// Прудкий (про коня).
Спірний кінь (Сл. Гр.).
2. Який виконується, здійснюється швидко й успішно (про роботу, справу і т. ін.);
// Швидкий (про ходу).
Він ішов незалежно своєю важкуватою, поважною і разом з тим спірною ходою (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 41).
Значення в інших словниках
- спірний — (про який можна сперечатися) дискусійний. Словник синонімів Полюги
- спірний — спі́рни́й 2 прикметник спритний, швидкий розм. спі́рний 1 прикметник суперечний Орфографічний словник української мови
- спірний — I сп`ірний-а, -е. 1》 Який викликає спір (див. спір I 1)). 2》 Який є предметом спору (див. спір I 2)). II сп`ірн`ийспірна, спірне, розм. 1》 Спритний, вправний (про людину). || Прудкий (про коня). 2》 Який виконується, здійснюється швидко й успішно (про роботу, справу і т. ін.). || Швидкий (про ходу). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спірний — Суперечний, розбіжний, непогоджений, невизнаний, непевний, див. проблематичний Словник чужослів Павло Штепа
- спірний — СПІ́РНИЙ, а, е. 1. Який викликає спір (див. спір¹ 1). Спірним є .. походження самого слова “фарфор”. Лінгвісти вважають, що це слово походить від арабського слова “фахфурі” (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- спірний — ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- спірний — Спі́рни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спірний — Спірний, -а, -е 1) Скорый, быстрый. Спірний кінь. Канев. у. Сухе жито спірне молотити. Лебед. у. Чоловік спірний до роботи. Кіевск. у. 2) Спорный, прибыльный, выгодный. Набиток злий не спірний. Ном. № 10374. Яке не вилягло та не поплуталось жито, те спірне косити, а те — ні. Волч. у. Словник української мови Грінченка