спішуватися
СПІ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПІ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док. Злазити з коня, коней.
Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами. Козловський раз у раз спішувався, уважно їх розглядав (Тулуб, В степу.., 1964, 208);
Кіннотники, спішившись, чекали нас біля розлогого дуба (Шиян, Партиз. край, 1946, 216);
Через короткі інтервали на дорозі почали рватися снаряди, намацуючи рухливе кубло ворогів. Але воно з гиком та свистом проскочило між розривами, спішилось і чорним потоком кинулось в обхід комітетникам (Стельмах, II, 1962, 193);
// розм. Злазити з велосипеда, виходити з машини і т. ін.
Василь у саду спішився і повів велосипед у руках (Десняк, Десну.., 1949, 217);
Віліси позастрягали в баюрах, і генерали спішились і брели непролазними шляхами (Довж., І, 1958, 357).
Значення в інших словниках
- спішуватися — спі́шуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спішуватися — -уюся, -уєшся, недок., спішитися, -шуся, -шишся, док. Злазити з коня, коней. || розм. Злазити з велосипеда, виходити з машини тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спішуватися — СПІ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПІ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док. Злазити з коня, коней. Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами. Козловський раз у раз спішувався, уважно їх розглядав (З. Словник української мови у 20 томах
- спішуватися — СХО́ДИТИ (іти донизу по дорозі, стежці, сходах і т. ін.), ЗІХО́ДИТИ рідше, СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗСТУПА́ТИ діал.; ВИХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ (з вагона поїзда, тролейбуса, автобуса і т. ін. Словник синонімів української мови