1. Словник української мови в 11 томах

сп’яніння

СП’ЯНІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. сп’яні́ти.

Втома і легке сп’яніння все дужче налягали на нього, і часом він дрімав, опустивши повіддя (Тют., Вир, 1964, 187);

Понад 60% злочинів здійснюється в стані сп’яніння (Наука.., 9, 1970, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сп’яніння — Сп’яні́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)