1. Словник української мови в 11 томах

сріблильник

СРІБЛИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.) або карбує по сріблу.

У Чернігові [в XVII ст.] були цехи: теслярський, шевський, рибальський, кравецький, сріблильників,.. бондарів та ін. (Іст. УРСР, І, 1953, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сріблильник — срібли́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сріблильник — -а, ч. Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.) або карбує по сріблу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сріблильник — СРІБЛИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто покриває що-небудь сріблом (у 1 знач.) або карбує по сріблу. У Чернігові [в XVII ст.] були цехи: теслярський, шевський, рибальський, кравецький, сріблильників, .. бондарів та ін (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах