1. Словник української мови в 11 томах

сріблистий

СРІБЛИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що срібля́стий.

Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, — Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір (Рильський, III, 1961, 168);

Місяць вистеляє нам сріблисту доріжку (Цюпа, Краяни, 1971, 321);

Заколупнув старий Синівське серце своїми словами, Не так словами, як слізьми, що мов Горох сплили на бороду сріблисту (Фр., XIII, 1954, 221);

Верхів’я густолисті Мій край нагадують мені: В степу сріблисту тополину, Березу в тихому гаю (Мал., Звенигора, 1959, 25);

— Чи це ви вже вдруге вмиваєтесь? — задзвенів сріблистий голосок за дверима (Н.-Лев., VI, 1966, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сріблистий — срібли́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сріблистий — (колір) сіруватобілий; (волос) сивастий, сивуватий; (звук) мелодійно-дзвінкйй; (сон) ПОЕТ. світлий; сріблявий, срібнястий. Словник синонімів Караванського
  3. сріблистий — див. сивий Словник синонімів Вусика
  4. сріблистий — -а, -е. Те саме, що сріблястий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сріблистий — СРІБЛИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що срібля́стий. Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, – Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір (М. Рильський); Місяць вистеляє нам сріблисту доріжку (І. Словник української мови у 20 томах
  6. сріблистий — ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання). Словник синонімів української мови
  7. сріблистий — Срібля́стий і срібли́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)