ставропігія
СТАВРОПІ́ГІЯ, ї, ж., церк. Монастир, що не підлягає місцевій єпархіальній владі, а безпосередньо підпорядкований патріархові або синоду; статус незалежності від місцевої єпархіальної влади.
Патріарх константинопольський Єремія надав їм [братствам] право ставропігії (Фр., XVI, 1955, 417);
Патріархова відповідь розчарувала киян: він дозволив братство, але не дав йому ставропігії (Тулуб, Людолови, І, 1957, 345);
За Катерини II Соловецький монастир дістає ставропігію, він уже не підлягає архангельському єпархіальному відомству (Літ. Укр., 15.VII 1969, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ставропігія — ставропі́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ставропігія — СТАВРОПІ́ГІЯ, ї, ж., церк. Право духовних закладів (монастирів, інститутів) на особливу самостійність у діяльності, незалежність від місцевої єпархіальної влади. Патріарх константинопольський Єремія надав їм [братствам] право ставропігії (І. Словник української мови у 20 томах
- ставропігія — -ї, ж., церк. Монастир, що не підлягає місцевій єпархіальній владі, а безпосередньо підпорядкований патріархові або синоду; статус незалежності від місцевої єпархіальної влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ставропігія — Автономна православна церковна одиниця (церква, монастир, братство), яка підлягає юрисдикції не місцевих ієрархів, а безпосередньо патріарха (в Росії з 1721 — Святішого Синоду) і користується спеціальними правами; в Україні права с. в XVI-XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
- ставропігія — Ставропігі́я, -гі́ї (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)