1. Універсальний словник-енциклопедія

ставропігія

Автономна православна церковна одиниця (церква, монастир, братство), яка підлягає юрисдикції не місцевих ієрархів, а безпосередньо патріарха (в Росії з 1721 — Святішого Синоду) і користується спеціальними правами; в Україні права с. в XVI-XVII ст. мали Києво-Печерська лавра, Львівське ставропігійське братство, Київське (Богоявленське) братство.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ставропігія — ставропі́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ставропігія — СТАВРОПІ́ГІЯ, ї, ж., церк. Право духовних закладів (монастирів, інститутів) на особливу самостійність у діяльності, незалежність від місцевої єпархіальної влади. Патріарх константинопольський Єремія надав їм [братствам] право ставропігії (І. Словник української мови у 20 томах
  3. ставропігія — -ї, ж., церк. Монастир, що не підлягає місцевій єпархіальній владі, а безпосередньо підпорядкований патріархові або синоду; статус незалежності від місцевої єпархіальної влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ставропігія — Ставропігі́я, -гі́ї (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ставропігія — СТАВРОПІ́ГІЯ, ї, ж., церк. Монастир, що не підлягає місцевій єпархіальній владі, а безпосередньо підпорядкований патріархові або синоду; статус незалежності від місцевої єпархіальної влади. Словник української мови в 11 томах