стаккато

СТАККА́ТО, муз.

1. присл. Коротко, уривчасто (як позначення способу виконання музичного твору).

*Образно. Раптом із ярової пшениці стаккато: — Пать-падьом! — Пать-падьом! — Пать-падьом! (Вишня, II, 1956, 166).

2. у знач. ім., невідм., с. Уривчасте виконання звуків, при якому вони чітко відокремлюються один від одного; протилежне легато.

Найзручніше на сопілці виконувати.. подвійне і потрійне стаккато (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 36);

[Ліза:] Я хочу стати знаменитою [піаністкою].., а ви набиваєте мені голову вашими стаккато, легато, модерато! (Коч., II, 1956, 159);

*Образно. Прокидається хвилька, тонко сплескує в борт і розсипається в дрібному стаккато (Ткач, Жди.., 1959, 42).