станичний
СТАНИ́ЧНИЙ, а, е.
1. іст. Стос. до станиці ( див. стани́ця¹ 1), пов’язаний із службою в ній.
Станична служба.
2. Прикм. до стани́ця¹ 2, 3.
Станичні сади; Станична площа;
// Пов’язаний з управлінням і самоврядуванням станиці.
Станична рада.
∆ Стани́чний ота́ман, іст. — у дореволюційній Росії — начальник козацьких військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.
3. у знач. ім. стани́чний, ного, ч., іст. Те саме, що Стани́чний ота́ман.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- станичний — стани́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- станичний — СТАНИ́ЧНИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до станиці (див. стани́ця¹ 1), пов'язаний із службою в ній. Станична служба. 2. Прикм. до стани́ця¹ 2, 3. Станичні сади; Станична площа; // Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада. 3. у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
- станичний — -а, -е. 1》 іст. Стос. до станиці (див. станиця I 1)), пов'язаний зі службою в ній. Станична служба. 2》 Прикм. до станиця I 2), 3). || Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада. Станичний отаман іст. Великий тлумачний словник сучасної мови