станиця
СТАНИ́ЦЯ¹, i, ж.
1. іст. У Росії XVI-XVII ст. — озброєний загін вершників, який висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно-східні кордони держави.
Для чатування татар висилали в степ загони, або, як їх називали, станиці (Іст. СРСР, І, 1956, 133);
// заст. Військо.
Як тілько світова зірниця На небі зачала моргать, То вся Троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (Котл., І, 1952, 272).
2. іст. У дореволюційній Росії і на Східній Україні — адміністративно-територіальна одиниця, до складу якої входило одне чи кілька козацьких поселень.
Приходить з Дону бумага: чи є, мов, у вас такий і такий козак Остап Хрущ? і де він у вас узявся?.. запитувала якась Донська станиця у Піщанської волості… (Мирний, І, 1949, 134);
Шевченко мало не скрикнув від радісного здивування: в улоговині розкинулася велика станиця, потопаючи в густій зелені садів і левад (Тулуб, В степу.., 1964, 88);
Пам’ятаю 1907 рік і перший рік моїх кубанських заробітків.. Вісім років я поневірявся, куштуючи заробітчанської долі в кубанських станицях (Ле, В снопі.., 1960, 311).
3. В СРСР — населений пункт сільського типу на Дону, Кубані та в інших колишніх козацьких областях.
Органами державної влади в краях, областях, автономних областях, округах, районах, містах, селах (станицях.., хуторах, кишлаках, аулах) є Ради депутатів трудящих (Конст. СРСР, 1977, 23);
Йдуть танки… Палають козачі станиці (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 65).
СТАНИ́ЦЯ², і, ж., діал. Стайня.
Бере [дівчина] коня за поводи, Миленького за рученьку, Веде коня у станицю, А милого у світлицю (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 46).
Значення в інших словниках
- станиця — стани́ця 1 іменник жіночого роду загін вершників; адміністративна одиниця; населений пункт стани́ця 2 іменник жіночого роду стайня діал. Орфографічний словник української мови
- станиця — СТАНИ́ЦЯ¹, і, ж. 1. іст. У Росії XVI–XVII ст. – озброєний загін вершників, який висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно-східні кордони держави. Словник української мови у 20 томах
- станиця — I -і, ж. 1》 іст. У Росії 16-17 ст. – озброєний загін вершників, який висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно-східні кордони держави. || заст. Військо. 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- станиця — СТА́ЙНЯ (спеціальне приміщення, де тримають коней), КОНЮ́ШНЯ, СТАДНИ́ЦЯ заст., СТАНИ́ЦЯ діал., СТА́НЯ діал.; ЛОША́ТНИК (приміщення для лошат). В теплій стайні коні жваво хрумали сіно (С. Словник синонімів української мови
- станиця — Станиця, -ці ж. = стайниця. Веде коня у станицю. Чуб. V. 42. Словник української мови Грінченка