старезний

СТАРЕ́ЗНИЙ, а, е.

1. Дуже старий віком.

Той Петро Шостозуб та був перший чоловік у громаді, — вже старезний такий, боже! як молоко, білий (Вовчок, І, 1955, 23);

Зразу ж після весілля і виїхали б з Людмилою у Київ до її старезної бабуні (Головко, II, 1957, 487);

З печі звісилася скуйовджена, давно не чесана голова старезного діда (Мур., Бук. повість, 1959, 29);

// Який дуже давно народився, з’явився, почав рости (про тварин, рослини).

Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході (Фр., XI, 1952, 161);

Велике старезне дерево, чорніючи своїм могучим стовбуром, ..стояло.. самотнє (Гр., II, 1963, 252);

Мій Гнідко, лінивий, старезний одновухий мерин, ніколи нікого не випереджав (Збан., Любов, 1957, 41);

За ним [шосе], позад височенного білого муру, густо стовпилися дерева старезного парку (Смолич, І, 1958, 55);

Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний, похмурий праліс (М. Ол., Леся, 1960, 62).

2. Який дуже давно існує, виник, з’явився; дуже давній.

До згоди ж, до гурту, до купи, слов’яни, Забудьмо старезнії чвари! (Стар., Поет. тв., 1958, 36);

Оселився він [одуд] на груші У старезному дуплі (Біл., Пташ. голоси, 1956, 21).

3. Який дуже довго був у користуванні, дуже давно зроблений, побудований і т. ін.

В шкільній бібліотеці,.. крім старезних підручників.., не знайшов [С. Васильченко] нічого (Вас., Незібр. тв., 1941, 168);

Ляхович устав із старезної канапи (Ле, Історія радості, 1947, 238);

До неї підходить.. якась нечупарна молодиця в старезному широкому пальті (Хижняк, Тамара, 1959, 43);

Неподалік, в тіні дерев, заховалася старезна хата (Літ. Укр., 31.VІІІ 1962, 4).

4. Який зберігся з дуже давніх часів; старовинний.

Вмить сірі старезні мури ринку викинули з себе людей. Майдан на хвилину ожив, залюднився (Коцюб., II, 1955, 175).

5. ірон. Стос. до колишнього, віджилого ладу, режиму.

Це був боєць за повалення старезної машини царизму (Тулуб, В степу.., 1964, 49).