старовір
СТАРОВІ́Р, а, ч.
1. рел. Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець.
Сопкін був з старовірів й до цього часу нічого не пив і не курив (Вас., І, 1959, 349);
Тарас Григорович частенько блукав з гіркою думкою, де б роздобути махорки на цигарку. Навіть це було важким питанням, бо майже всі козаки були старовіри і не курили (Тулуб, В степу.., 1964, 299).
2. перен. Людина, яка дотримується старих звичаїв, звичок, смаків і т. ін.
Видно, що д. Наумович, коли кого нагадує у Росії, то тих старовірів, котрі сердились на Петра Великого за те, що він згодився змінити церковне письмо на гражданку (Драг., І, 1970, 329).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старовір — старові́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- старовір — СТАРОВІ́Р, а, ч. 1. рел. Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець. Сопкін був з старовірів й до цього часу нічого не пив і не курив (С. Васильченко); Тарас Григорович частенько блукав з гіркою думкою, де б роздобути махорки на цигарку. Словник української мови у 20 томах
- старовір — -а, ч. 1》 рел. Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець. 2》 перен. Людина, яка дотримується старих звичаїв, звичок, смаків тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старовір — СТАРОВІ́Р рел. (послідовник старої віри), СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, СТАРООБРЯ́ДНИК. Видно, довго бродив в тайгових глибинах змучений і пристрасний старовір (О. Довженко); Ріденька козляча борідка робила його схожим на старообрядця (Ю. Бедзик); Секта старообрядників. Словник синонімів української мови