старовір

СТАРОВІ́Р рел. (послідовник старої віри), СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, СТАРООБРЯ́ДНИК. Видно, довго бродив в тайгових глибинах змучений і пристрасний старовір (О. Довженко); Ріденька козляча борідка робила його схожим на старообрядця (Ю. Бедзик); Секта старообрядників.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старовір — старові́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. старовір — СТАРОВІ́Р, а, ч. 1. рел. Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець. Сопкін був з старовірів й до цього часу нічого не пив і не курив (С. Васильченко); Тарас Григорович частенько блукав з гіркою думкою, де б роздобути махорки на цигарку. Словник української мови у 20 томах
  3. старовір — -а, ч. 1》 рел. Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець. 2》 перен. Людина, яка дотримується старих звичаїв, звичок, смаків тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. старовір — СТАРОВІ́Р, а, ч. 1. рел. Послідовник, прихильник старої віри; старообрядець. Сопкін був з старовірів й до цього часу нічого не пив і не курив (Вас., І, 1959, 349); Тарас Григорович частенько блукав з гіркою думкою, де б роздобути махорки на цигарку. Словник української мови в 11 томах