1. Словник української мови в 11 томах

старожитець

СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко. Те саме, що старожи́л 1

— Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Ю. Янов., II, 1954, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старожитець — старожи́тець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. старожитець — СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко. Те саме, що старожи́л 1. – Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  3. старожитець — -тця, ч., рідко. Те саме, що старожил 1). Великий тлумачний словник сучасної мови