старожитець
СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко.
Те саме, що старожи́л 1.
– Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старожитець — старожи́тець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- старожитець — -тця, ч., рідко. Те саме, що старожил 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- старожитець — СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко. Те саме, що старожи́л 1 — Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Ю. Янов., II, 1954, 49). Словник української мови в 11 томах