1. Словник української мови в 11 томах

старообрядець

СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, дця, ч., рел. Послідовник, прихильник старообрядництва.

Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі, які рятувалися від кріпосної неволі, і старообрядці, які тікали від релігійних переслідувань (Іст. УРСР, І, 1953, 288);

Все тут [на ярмарку] перемішалося: чумацькі мажари і телеги [вози] старообрядців (Гончар, Таврія, 1952, 33);

Значну кількість послідовників мала у свій час релігійна секта старообрядців (Наука.., 1, 1958, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старообрядець — старообря́дець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. старообрядець — Старовір Словник чужослів Павло Штепа
  3. старообрядець — СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, дця, ч., рел. Послідовник, прихильник старообрядництва. Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі, які рятувалися від кріпосної неволі, і старообрядці, які тікали від релігійних переслідувань (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. старообрядець — -дця, ч., рел. Послідовник, прихильник старообрядництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. старообрядець — СТАРОВІ́Р рел. (послідовник старої віри), СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, СТАРООБРЯ́ДНИК. Видно, довго бродив в тайгових глибинах змучений і пристрасний старовір (О. Довженко); Ріденька козляча борідка робила його схожим на старообрядця (Ю. Бедзик); Секта старообрядників. Словник синонімів української мови