старослов’янський

СТАРОСЛОВ’Я́НСЬКИЙ, а, е. Стос. до літературно-писемної культури слов’ян епохи IХ-XI ст., пов’язаний з нею.

Перше застосування старослов’янської мови, як і винахід письма для неї, історичний переказ пов’язує з іменами двох староболгарських культурних діячів — Кирила та Мефодія (Iст. укр. літ., І, 1954, 30).