старшинський
СТАРШИ́НСЬКИЙ¹, а, е, іст. Прикм. до старши́на.
Чигирин-місто, де у січні 1653 року відбулася старшинська рада на чолі з Богданом Хмельницьким, яка вирішила добиватися возз’єднання України з Росією (Ком. Укр., 12, 1969, 51);
Антін Андрійович добре знав цього вже немолодого полкового старшину, з яким йому доводилось не раз зустрічатися на старшинських сходках ще на Січі (Добр., Очак. розмир, 1965, 35);
Покуштувавши ситого старшинського життя, ішов далі кобзар — від хутора до хутора (Тулуб, Людолови, І, 1957, 63).
СТАРШИ́НСЬКИЙ², а, е. Прикм. до старшина́.
Старшинські справи, за наказом Антоновича, прийняв Хаєцький (Гончар, III, 1959, 307);
Старшинські права; Старшинські обов’язки.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старшинський — старши́нський 1 прикметник від: старши́на старши́нський 2 прикметник від: старшина́ Орфографічний словник української мови
- старшинський — [старшин'с'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- старшинський — СТАРШИ́НСЬКИЙ¹, а, е, іст. Прикм. до старши́на. Антін Андрійович добре знав цього вже немолодого полкового старшину, з яким йому доводилось не раз зустрічатися на старшинських сходках ще на Січі (С. Словник української мови у 20 томах
- старшинський — I -а, -е, іст. Прикм. до старшина. II -а, -е. Прикм. до старшина. Старшинські права. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старшинський — Старши́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)