статуетка
СТАТУЕ́ТКА, и, ж. Невелика скульптурна фігурка; маленька скульптура.
Уставлює [уставляє господиня] симетрично статуетки та оздобну посуду на комоді (Фр., VI, 1951, 362);
Трипільські статуетки зображують людей і дають деякий матеріал для висновків про одяг «трипільців» (Археол., II, 1948, 60);
Тонка, струнка, з великими чорними очима в надзвичайно довгих віях, з косами нижче колін, вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки (Тулуб, В степу.., 1964, 57);
*У порівн. Серед цього сірого натовпу Гретхен видавалась прозорою, мов порцелянова статуетка (Панч, Синів.., 1959, 12).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- статуетка — статуе́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- статуетка — [статуетка] -ткие, д. і м. -ец':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
- статуетка — СТАТУЕ́ТКА, и, ж. Невелика скульптурна фігурка; маленька скульптура. Уставлює [уставляє господиня] симетрично статуетки та оздобну посуду на комоді (І. Словник української мови у 20 томах
- статуетка — -и, ж. Невелика скульптурна фігурка; маленька скульптура. Великий тлумачний словник сучасної мови
- статуетка — СТАТУЕ́ТКА (невелике скульптурне зображення людини або тварини, виготовлене з каменю, металу, дерева тощо), ФІГУ́РКА розм. Хата Гощинської, салон.. Словник синонімів української мови
- статуетка — Статуе́тка, -тки, -тці; -е́тки, -е́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)