1. Словник української мови в 11 томах

статут

СТАТУ́Т, у, ч.

1. Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін.

Коли почалась масова колективізація, комуни перейшли на статут артілі (Іст. УРСР, II, 1957, 368);

Членом КПРС може бути кожний громадянин Радянського Союзу, який визнає Програму і Статут партії, бере активну участь у будівництві комунізму, працює в одній з партійних організацій, виконує рішення партії і сплачує членські внески (Статут КПРС, 1971, 4);

За австрійською студенткою чин хорунжого не був визнаний — на тій підставі, що статут російської армії на той час ще не визнавав за жінками права діставати офіцерське звання (Смолич, Мир.., 1958, 87);

Зенітники за статутом привітали генерала, але розмова з ними не виходила, вони хмурились, скупо відповідали на його питання (Перв., Дикий мед, 1963, 185).

2. іст. У деяких країнах Західної Європи в XIV-XVІІІ ст. — закон, урядове розпорядження або збірник законів.

Литовський статут.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. статут — стату́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. статут — (товариства) збірка правил <�приписів>, устав, ок. правильник; ІС. кодекс. Словник синонімів Караванського
  3. статут — Устав, ладня Словник чужослів Павло Штепа
  4. статут — СТАТУ́Т, у, ч. 1. Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. статут — -у, ч. 1》 Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін. 2》 іст. У деяких країнах Західної Європи в 14-18 ст. – закон, урядове розпорядження або збірник законів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. статут — ста́тут (лат. statutum, від statuo – встановлюю, вирішую) збірник основних засад, положень про що-небудь, зведення правил. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. статут — Стату́т, -ту, в -ті; -ту́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. статут — рос. устав документ, що визначає структуру, права та обов'язки підприємств, державних органів, громадських організацій. Eкономічна енциклопедія
  9. статут — Статут, -ту м. Уставъ. К. ХП. 10. (Товариство) скомпанувало собі статут. К. ХП. 27. Словник української мови Грінченка