стверджуючий
СТВЕ́РДЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стве́рджувати.
Він став помічати, що його книга набуває не тільки антивоєнного й стверджуючого характеру (Собко, Запорука.., 1952, 189);
Неважко перевірити на слух мелодію цих двох основних мовних інтонацій — запитальну, на підвищенні тону, і стверджуючу, на пониженні (Худ. чит.., 1955, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стверджуючий — СТВЕ́РДЖУЮЧИЙ, а, е. Який стверджує що-небудь. Він став помічати, що його книга набуває не тільки антивоєнного й стверджуючого характеру (В. Собко); Неважко перевірити на слух мелодію цих двох основних мовних інтонацій – запитальну, на підвищенні тону, і стверджуючу, на пониженні (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах