стверджуючий

СТВЕ́РДЖУЮЧИЙ, а, е.

Який стверджує що-небудь.

Він став помічати, що його книга набуває не тільки антивоєнного й стверджуючого характеру (В. Собко);

Неважко перевірити на слух мелодію цих двох основних мовних інтонацій – запитальну, на підвищенні тону, і стверджуючу, на пониженні (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me