стверджуватися

СТВЕ́РДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТВЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. Остаточно встановлюватися, усталюватися, непохитно укріплятися.

Нація [українська] таки відродиться: поширяться національні організації, конденсується національна економіка – ствердиться і сама національна державність! (Ю. Смолич);

// перев. док. Упевнитися, укріпитися в якому-небудь рішенні, думці і т. ін.

– Журнал шкода псувати, – сказав Кость і, ствердившись у своєму рішенні, жваво додав: – Я піду зараз до читальні і перегляну всі журнали (І. Багмут).

2. Виявлятися істинним, достовірним, правильним, підкріплюватися фактами, доказами.

Тільки так він розуміє свій фах, де все повинно стверджуватися й заперечуватися дослідом (із журн.);

// безос.

[Сухарик:] На що вона захворіла? [Куниця:] Боялися, що пістряк .. Ну, як бачите, – на щастя, не ствердилось (І. Кочерга).

3. рідко. Знаходити в собі сили, відвагу, опановувати себе.

Галина відразу стверджується – дійсно, як у себе вдома, в своїм колгоспі, зовсім легко ступає до трибуни, легко здіймається на неї (Є. Кротевич);

Майже хвилину мовчки стоїть вона, переповнена словами, та все ніби не знаходячи їх. Враз рішуче стріпнула головою знизу вверх, ствердилась, почала [говорити]... (Є. Кротевич).