1. Словник української мови в 11 томах

стегно

СТЕГНО́, а́, с. Частина ноги людини або тварини від тазостегнового до колінного суглоба, а також зовнішня сторона верхньої частини ноги, тазу.

Бекір завищав і ляснув себе по стегнах (Коцюб., II, 1955, 150);

Він їв.. стегно з індика (Март., Тв., 1954, 403);

Вона витяглась, була ставна, мала тугі, пружні ноги, виразно окреслені стегна, тонкий стан (Скл., Святослав, 1959, 177);

Два автоматні диски, що теліпалися на реміняці, били його по стегнах (Тют., Вир, 1964, 488).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стегно — стегно́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. стегно — СТЕГНО́, а́, с. Частина ноги людини або тварини від тазостегнового до колінного суглоба, а також зовнішня сторона верхньої частини ноги, тазу. Бекір завищав і ляснув себе по стегнах (М. Коцюбинський); Він їв .. стегно з індика (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. стегно — -а, с. Частина ноги людини або тварини від тазостегнового до колінного суглоба, а також зовнішній бік верхньої частини ноги, тазу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стегно — СТЕГНО́ (верхня частина ноги людини або тварини), КЛУБ перев. мн., КУ́ЛЬША розм. Перед самим окопом її поранило вдруге двома кулями: однією в стегно, другою — в праву руку (О. Словник синонімів української мови
  5. стегно — Стегно́, -на́, -ну́; сте́гна, сте́ге[о]н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)