1. Словник української мови в 11 томах

стежина

СТЕЖИ́НА, и, ж.

1. Те саме, що сте́жка 1.

З-за кущів юрба мисливська На стежину вибігає (Л. Укр., І, 1951, 365);

Восени реве [Стрий] грізно і піниться, заливаючи вузьку стежину, що в’ється попід скалою здовж його берега (Фр., II, 1950, 27);

Понад веселими лугами Стежина в’ється польова (Рильський, II, 1956, 318);

Добирався [Бронко] малосходженою, але відомою йому стежиною поміж смерічок і беріз (Вільде, III, 1968, 271);

*Образно. Я глянув на хворого. По його сухому обличчю скотились дві срібні сльози і залишили за собою дві стежини (Ірчан, II, 1958, 176).

◊ Топта́ти стежи́ну див. топта́ти.

2. перен. Те саме, що сте́жка 3.

Сам Мальований не дуже рвався на скелясті стежини науки — його з усіх сил пхали туди батьки (Хижняк, Невгамовна, 1961, 242).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стежина — стежи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стежина — див. стежка Словник синонімів Вусика
  3. стежина — [стеижина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. стежина — СТЕЖИ́НА, и, ж. 1. Те саме, що сте́жка 1. З-за кущів юрба мисливська На стежину вибігає (Леся Українка); Восени реве [Стрий] грізно і піниться, заливаючи вузьку стежину, що в'ється попід скалою здовж його берега (І. Словник української мови у 20 томах
  5. стежина — -и, ж. 1》 Те саме, що стежка 1). 2》 перен. Те саме, що стежка 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стежина — обра́ти / обира́ти (свою́) сте́жку (стежи́ну, доро́гу і т. ін.) яку, чого і без додатка. Визначити, вирішити, чим займатися, як жити. Фразеологічний словник української мови
  7. стежина — ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Словник синонімів української мови