1. Словник української мови в 11 томах

стерник

СТЕРНИ́К, а́, ч., заст. Рульовий.

Високий засмалений стерник в червоному фезі налягав на стерно (Коцюб., І, 1955, 188);

Щогла з корми корабельної, впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стерник — Сте́рник: — керманич [46-1] Словник з творів Івана Франка
  2. стерник — стерни́к іменник чоловічого роду, істота рульовий рідко Орфографічний словник української мови
  3. стерник — СТЕРНИ́К, а́, ч., заст. Рульовий. Високий засмалений стерник в червоному фезі налягав на стерно (М. Коцюбинський); Щогла з корми корабельної, впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Борис Тен, пер. з тв. Гомера). Словник української мови у 20 томах
  4. стерник — -а, ч. 1》 заст. Рульовий. 2》 орн., зах. Припутень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стерник — КЕРМА́НИЧ (той, хто править кермом), КЕРМОВИ́Й, СТЕРНОВИ́Й, СТЕРНИ́ЧИЙ, СТЕРНИ́К заст. (той, хто здійснює керування судном, човном тощо). Був добрий керманич, сто дараб звів і навіть о камінчик не черкнув (Г. Словник синонімів української мови
  6. стерник — Стерник, -ка м. 1) Рулевой. 2) пт. Emberiza, подорожникъ. Вх. Пч. ІІ. 10. Словник української мови Грінченка