стертий
СТЕ́РТИЙ, ЗІТЕ́РТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до сте́рти, зіте́рти.
Лава була стерта й чиста (Н.-Лев., II, 1956, 405);
Нерідко можна було бачити біля цього пам’ятника древньої архітектури і туристів, які.. намагались прочитати стертий дощами та людськими пальцями текст (Вільде, Сестри.., 1958, 516);
Се не Марічка була, а якийсь мокрий лантух, синя кривава маса, стерта річним камінням (Коцюб., II, 1955, 332);
Нікого не дивувало, що в одного плуга до краю були стерті п’ятки (Стельмах, II, 1962, 150);
Вона вже не зважала на зітерті до крові пальці. Нестерпний біль розходився по всьому тілу (Хижняк, Тамара, 1959, 257);
Молодість давно вже зникла за калиновим мостом, з-за якого нема вороття, врода зникла, зітерта жорстокими жорнами часу (Загреб., Шепіт, 1966, 391).
2. у знач. прикм. Пошкоджений, зруйнований тертям; який потоншав від частого довгого користування і т. ін.
Над самою криничкою, на кам’яній рівній стіні, було видно стерті сліди якогось напису слов’янськими буквами (Н.-Лев., II, 1956, 125);
По стертих східцях рундука в розчинений костьол влилась людей німа ріка (Гонч., Вибр., 1959, 313);
Давид.. витягає шматок стертого напильника й починає зосереджено кресати вогонь (Стельмах, І, 1962, 127);
// перен. Який втратив оригінальність, виразність, своєрідність; давно всім відомий.
— Загоряєш, Петя? — Шофер пропустив мимо уваги цей стертий вираз, відчинив гараж, обійшов навколо машини (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 140);
Коли поет притерпиться до слова стертого й невиразного, у нього й думка, і фантазія часом стають обважнілими, втрачають гостроту й рухомість (Про багатство л-ри, 1959, 303).
Значення в інших словниках
- стертий — сте́ртий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- стертий — СТЕ́РТИЙ, ЗІТЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до сте́рти, зіте́рти. Лава була стерта й чиста (І. Нечуй-Левицький); Нерідко можна було бачити біля цього пам'ятника древньої архітектури і туристів, які .. Словник української мови у 20 томах
- стертий — зітертий, -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стерти, зітерти. 2》 у знач. прикм.Пошкоджений, зруйнований тертям; який потоншав від частого довгого користування і т. ін. || перен. Який втратив оригінальність, виразність, своєрідність; давно всім відомий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стертий — БАНА́ЛЬНИЙ (який утратив виразність, набрид через часте повторення), ЗАЯЛО́ЖЕНИЙ, СТЕ́РТИЙ, УТЕ́РТИЙ, ЗУЖИ́ТИЙ рідше, ЗУЖИТКО́ВАНИЙ рідше. Кілька звичайних банальних слів один одному після ділового привітання, і заговорив Безрукий (О. Словник синонімів української мови