стиглий
СТИ́ГЛИЙ, а, е.
1. Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.).
Од школярів трудно було встерегти стиглі червоні вишні та черешні (Н.-Лев., III, 1956, 202);
Вдовине жито поспіло, та нема кому його жати: сиплеться стигле зерно на землю, а вдова лежить недужа (Коцюб., І, 1955, 13);
Літо перейде — і глянь: Осінь розсипала овочі стиглі, за осінню слідом Мертва ступає зима (Зеров, Вибр., 1966, 283).
Тиша. Тільки гупають стиглі яблука та груші на землю (Головко, II, 1957, 413).
2. перен. Який досяг найвищої межі за своїм станом, розвитком.
П’янить мене стиглий весняний день (Перв., І, 1947, 143);
Квітування літа можна не лише побачити, але й відчути його запах. У наших широтах стигле літо пахне улюбленими в народі чебрецями (Знання.., 7, 1973, 18).
Значення в інших словниках
- стиглий — сти́глий прикметник Орфографічний словник української мови
- стиглий — див. СПІЛИЙ. Словник синонімів Караванського
- стиглий — СТИ́ГЛИЙ, а, е. 1. Який досяг зрілості (про плоди рослин); спілий, дозрілий. Од школярів трудно було встерегти стиглі червоні вишні та черешні (І. Словник української мови у 20 томах
- стиглий — -а, -е. 1》 Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2》 перен. Який досяг найвищої межі за своїм станом, розвитком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стиглий — СТИ́ГЛИЙ (про плоди рослин — який досяг зрілості), СПІ́ЛИЙ, ДОЗРІ́ЛИЙ, ДОСПІ́ЛИЙ, ПОСПІ́ЛИЙ, ДОСТИ́ГЛИЙ, ВИ́СТИГЛИЙ рідше. Любо глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (М. Словник синонімів української мови
- стиглий — Сти́глий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)