1. Словник української мови в 11 томах

стидно

СТИ́ДНО, присудк. сл. Охоплює відчуття стиду; соромно.

Ой не сідай коло мене, бо мі буде стидно, Я дівчина, як калина, а ти, як страшидло (Коломийки, 1969, 106);

Чує що люди з нього регочуться; йому ще й більш стидно, ще й більш коня поганя (Кв.-Осн., II, 1956, 157);

— Дядю, дайте гостинця! — тихо, боязко промовив хлопчик. — Мовчи! — суворо насварилася на його дівчинка, — стидно прохати (Вас., І, 1959, 125);

— А вам стидно з старої жінки сміятися! (Головко, II, 1957, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стидно — сти́дно 1 прислівник незмінювана словникова одиниця сти́дно 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. стидно — СТИ́ДНО, пред. Охоплює відчуття стиду; соромно. Ой не сідай коло мене, бо мі буде стидно, Я дівчина, як калина, а ти, як страшидло (з народної пісні); Чує що люди з нього регочуться; йому ще й більш стидно, ще й більш коня поганя (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. стидно — 1》 Присл. до стидний. 2》 у знач. присудк. сл. Охоплює відчуття стиду; соромно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стидно — СО́РОМНО присудк. сл. (про відчуття сорому), СО́РОМ, СТИ́ДНО, СТИД, СО́ВІСНО, ПО́СОРОМНО, СОРОМО́ТА розм., СТРА́МНО розм., УСТИ́ДНО (ВСТИ́ДНО) діал. Дмитрові стало соромно за свою гарячковість (М. Стельмах); — Як тобі не сором чужі гроші красти? (М. Словник синонімів української мови
  5. стидно — Сти́дно нар. Стыдно. А з хорошою та й уродою та не стидно й меж люде. Чуб. V. 53. Словник української мови Грінченка