1. Словник української мови у 20 томах

стидно

СТИ́ДНО, пред.

Охоплює відчуття стиду; соромно.

Ой не сідай коло мене, бо мі буде стидно, Я дівчина, як калина, а ти, як страшидло (з народної пісні);

Чує що люди з нього регочуться; йому ще й більш стидно, ще й більш коня поганя (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Дядю, дайте гостинця! – тихо, боязко промовив хлопчик. – Мовчи! – суворо насварилася на його дівчинка, – стидно прохати (С. Васильченко);

– А вам стидно з старої жінки сміятися! (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стидно — сти́дно 1 прислівник незмінювана словникова одиниця сти́дно 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. стидно — 1》 Присл. до стидний. 2》 у знач. присудк. сл. Охоплює відчуття стиду; соромно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стидно — СО́РОМНО присудк. сл. (про відчуття сорому), СО́РОМ, СТИ́ДНО, СТИД, СО́ВІСНО, ПО́СОРОМНО, СОРОМО́ТА розм., СТРА́МНО розм., УСТИ́ДНО (ВСТИ́ДНО) діал. Дмитрові стало соромно за свою гарячковість (М. Стельмах); — Як тобі не сором чужі гроші красти? (М. Словник синонімів української мови
  4. стидно — СТИ́ДНО, присудк. сл. Охоплює відчуття стиду; соромно. Ой не сідай коло мене, бо мі буде стидно, Я дівчина, як калина, а ти, як страшидло (Коломийки, 1969, 106); Чує що люди з нього регочуться; йому ще й більш стидно, ще й більш коня поганя (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  5. стидно — Сти́дно нар. Стыдно. А з хорошою та й уродою та не стидно й меж люде. Чуб. V. 53. Словник української мови Грінченка