стишення
СТИ́ШЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. сти́шити.
Перший рядок проголошується на поступовому наростанні звучності, другий — на стишенні i т. д. (Худ. чит.., 1955, 71).
2. Стан за знач. сти́шитися.
[Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Л. Укр., III, 1952, 324).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стишення — сти́шення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- стишення — СТИ́ШЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сти́шити. Перший рядок проголошується на поступовому наростанні звучності, другий – на стишенні і т. д (з навч. літ.). 2. Стан за знач. сти́шитися. [Альбіна (після моменту стишення знов вибухнула плачем):] Ой доченько! а за що ж ти мене скарала так? (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
- стишення — -я, с. 1》 Дія за знач. стишити. 2》 Стан за знач. стишитися. Великий тлумачний словник сучасної мови