сто
СТО, ста, числ. кільк.
1. Назва числа 100 і його цифрового позначення;
// чого. Кількість із 100 одиниць.
Хазяїн.. при прощанні дав йому аж сто рублів (Кв.-Осн., II, 1956, 407);
Сто два роки бабусі моїй (Сос., І, 1957, 240);
Кроків за сто попереду гострозорий Марко помітив биків (Тют., Вир, 1964, 9).
◊ Да́ти сто очо́к упере́д (напере́д) див. очко́;
На всі сто:
а) цілком, повністю.
— Ви, Якиме Івановичу, тут праві на всі сто (Збан., Сеспель, 1961, 116);
б) який має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення.
— Я товариша Киселя добре знаю. В нього лінія на всі сто (Мур., Бук. повість, 1959, 217);
На [всі] сто проце́нтів див. проце́нт;
Сто лих див. ли́хо¹;
Сто літ див. літа́.
2. розм. Багато, невизначено велика кількість кого-, чого-небудь.
Де хазяїн походить, там сто кіп уродить (Укр.. присл.., 1963, 257);
Ще сонце не зійшло, а вже пташня Гучний концерт за вікнами вчиняє. Сто голосів на честь нового дня (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 64);
— Під таким дахом.. можна сто зим зимувати! (Гончар, II, 1959, 390);
Гафія, ледве починало сіріти у вікнах, зачиняла на сто замків хату (Бабляк, Жванчик, 1967, 75).
Сто раз — уживається при підкресленні високого ступеня, високої якості і т. ін. чого-небудь.
Хотів [осаул] притьмом довести перед Шрамом, що в його [нього] жінка все одно, що служебка, хоть би вона була сто раз княгиня (П. Куліш, Вибр., 1969, 124);
— Я розумію так: будь ти вчений чи сто раз професор, а від простого народу не верни (Тют., Вир, 1964, 43).
3. Старі форми непрямих відмінків сот, стам, стома вживаються як лічильний іменник із знач. сотня.
Дивлюся: хати над шляхами Та городи з стома церквами (Шевч., І, 1963, 243);
[Пастух:] Їх [лицарів] вже кілька сот розбилось об мармуровий поміст (Л. Укр., ІІ, 1951, 201);
Звідки з’явилась, скільки сот кілометрів пробиралася лиха людина по ярах та узгір’ях? (Довж., І, 1958, 107).
Сто сот (ти́сяч) кого, чого — надзвичайно багато кого-, чого-небудь.
Полковник Ліснобродський.. протер запухлі після нічної пиятики очі.. Тільки що ж були повстанці і раптом… Невже це вони на очах обернулись у волів? Сто тисяч круторогих сірої української породи? (Гончар, II, 1959, 82);
У сто крат див. крат.
◊ Сто (сто сот) крот [боля́чок і т. ін. у печінки́] див. крот.
Значення в інших словниках
- сто — сто числівник кількісний Орфографічний словник української мови
- сто — СТО, ста, числ. кільк. 1. Назва числа 100 і його цифрового позначення; // чого. Кількість із 100 одиниць. Хазяїн .. при прощанні дав йому аж сто рублів (Г. Квітка-Основ'яненко); Сто два роки бабусі моїй (В. Словник української мови у 20 томах
- сто — сто: ◊ іти́ на сто вітрі́в → вітер Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сто — I ста, числ. кільк. 1》 Назва числа 100 і його цифрового позначення. || чого. Кількість із 100 одиниць. На всі сто — а) цілком, повністю; б) який має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сто — в сто (в ти́сячу) раз (разі́в). Набагато, значно. Душу неначе обвіяло якимись райськими пахощами, в сто раз приємнішими й солодшими за троянди та фіалки (І. Нечуй-Левицький); Все святкувало, все стало прекраснішим в тисячу разів (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
- сто — СТО (кількість із 100 одиниць), СО́ТНЯ, СО́ТКА. Словник синонімів української мови
- сто — Сто, р. і д. ста, стома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сто — Сто числ. Сто. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. Город із стома церквами. Шевч. сто лих. Всяческія бѣдствія. Скрізь клопіт, халепа, сто лих. Котл. Ен. V. 63. сто з о́ком. Сто одинъ. оддячити сто з о́ком. Съ лихвой отплатить. Словник української мови Грінченка