стовбула
СТОВБУЛА́, присл., розм.
1. Вниз головою; через голову.
— То догори ногами ходять [писаки], то стовбула перекидаються (Кв.-Осн., II, 1956, 249);
// Зігнувшись.
— Може, ви ще й будете жаліти за своєю піччю.. — На греця вона здалася? Набридло стовбула стояти… (Цюпа, Краяни, 1971, 374).
Стовбула́ да́ти (ста́ти, полеті́ти і т. ін.) — упасти вниз головою.
Чоловік підвівся і знову стовбула дав (Мирний, І, 1954, 273).
2. Спідлоба; втупившись.
— А ти ж сюди тарпанів [тарганів] не накидала? — спитав він, стовбула дивлячись у глек з сирівцем (Мирний, І, 1954, 240).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стовбула — стовбула́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- стовбула — див. сторчма Словник синонімів Вусика
- стовбула — СТОВБУЛА́, присл., розм. 1. Вниз головою; через голову. – То догори ногами ходять [писаки], то стовбула перекидаються (Г. Квітка-Основ'яненко); // Зігнувшись. – Може, ви ще й будете жаліти за своєю піччю .. – На греця вона здалася?... Словник української мови у 20 томах
- стовбула — присл., розм. 1》 Вниз головою; через голову. || Зігнувшись. Стовбула дати (стати, полетіти і т. ін.) — упасти вниз головою. 2》 Спідлоба; втупившись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стовбула — дава́ти (лови́ти, хапа́ти і т. ін.) / да́ти (злови́ти, вхопи́ти і т. ін.) сторчака́ (рідше стовбула́). Падати вниз головою. Чи й у вас, як у нас, На леваді спичаки? Чи й у вас, як у нас, Ловлять хлопці сторчаки (Укр.. Фразеологічний словник української мови
- стовбула — СТОРЧ (униз головою), СТОРЧАКА́, СТОРЧГОЛІ́В, СТОРЧГОЛО́В, СТРІМГОЛО́В, СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОВБУЛА́ розм., ШКЕРЕБЕРТЬ розм. З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою (Б. Словник синонімів української мови
- стовбула — Стовбула нар. Стремглавъ, внизъ головой. О. 1862. І. 67. V. 90. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мир. ХРВ. 94. Стовбула перекидатись. Словник української мови Грінченка