1. Фразеологічний словник української мови

стовбула

дава́ти (лови́ти, хапа́ти і т. ін.) / да́ти (злови́ти, вхопи́ти і т. ін.) сторчака́ (рідше стовбула́). Падати вниз головою. Чи й у вас, як у нас, На леваді спичаки? Чи й у вас, як у нас, Ловлять хлопці сторчаки (Укр.. пісні); Яків розгарячився — то — аж у дверях шуміло. Одні стовбула давали, другі перелітали через лежачих, і всі лаялись, батькувались… (Панас Мирний); — Чого ти тут бродиш вночі? .. — крикнув писар і штовхнув чоловічка в груди кулаком. Чоловічок дав сторчака додолу (І. Нечуй-Левицький); Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака… (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовбула — стовбула́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. стовбула — див. сторчма Словник синонімів Вусика
  3. стовбула — СТОВБУЛА́, присл., розм. 1. Вниз головою; через голову. – То догори ногами ходять [писаки], то стовбула перекидаються (Г. Квітка-Основ'яненко); // Зігнувшись. – Може, ви ще й будете жаліти за своєю піччю .. – На греця вона здалася?... Словник української мови у 20 томах
  4. стовбула — присл., розм. 1》 Вниз головою; через голову. || Зігнувшись. Стовбула дати (стати, полетіти і т. ін.) — упасти вниз головою. 2》 Спідлоба; втупившись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стовбула — СТОРЧ (униз головою), СТОРЧАКА́, СТОРЧГОЛІ́В, СТОРЧГОЛО́В, СТРІМГОЛО́В, СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОВБУЛА́ розм., ШКЕРЕБЕРТЬ розм. З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою (Б. Словник синонімів української мови
  6. стовбула — СТОВБУЛА́, присл., розм. 1. Вниз головою; через голову. — То догори ногами ходять [писаки], то стовбула перекидаються (Кв.-Осн., II, 1956, 249); // Зігнувшись. — Може, ви ще й будете жаліти за своєю піччю.. — На греця вона здалася?... Словник української мови в 11 томах
  7. стовбула — Стовбула нар. Стремглавъ, внизъ головой. О. 1862. І. 67. V. 90. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мир. ХРВ. 94. Стовбула перекидатись. Словник української мови Грінченка