стовп

бі́ля ко́жного стовпа́, зі сл. зупиня́тися, става́ти і т. ін. Дуже часто, раз у раз. Їхали потягом .. Посувалися, як волами, зупинялись біля кожного стовпа (О. Гончар).

геркуле́сові стовпи́, книжн. Кінцева межа, край; крайність. Гніт капіталу над працею ще збільшився, реклама, шахрайство, кар’єризм і безпринципність досягли геркулесових стовпів, безправ’я трудящих стало безнадійним (Леся Українка).

дим коро́мислом (стовпо́м). 1. Шум, гамір, безладдя, колотнеча. Там таку бучу зняли були (солдати) — дим коромислом! (А. Головко). 2. Уживається для підкреслення інтенсивності вияву чого-небудь. Принесли пилку, сокири, заступ, дерев’яний ящик з інструментом. Прийшов дід Хома Дягіль із своїм напарником .. — Ого, та у вас уже тут дим коромислом! — вдоволено настовбурчив на лобі вицвілі брови (Ю. Збанацький).

підпира́ти (спи́ною (плечи́ма)) сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він (Мусій) до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

прип’я́ти (прип’ясти́, прикува́ти і т. ін.) до гане́бного стовпа́ кого. Осудити, затаврувати, викрити і т. ін. кого-небудь. Історично важливо об’єднати всі миролюбні сили, прип’яти до ганебного стовпа тих, хто загрожував людству атомною бомбою (Н. Рибак); Своїм яскравим памфлетом (автор) прикував до ганебного стовпа .. усіх недоброзичливих (З газети).

ста́ти / стоя́ти стовпо́м. 1. Зависнути в повітрі (про пил, кіптяву, дим тощо). Писарі у війську .. сидять, скриплять перами, коли тихо і коли дим стовпом стоїть,— їм однакова робота (Нар. опов..); Курява на дорозі стояла стовпом (З усн. мови). 2. тільки док. ста́ти стовпо́м. Раптово застигнути нерухомо (від здивування, збентеження і т. ін.). Мелашка ввійшла в свою убогу хату й стовпом стала (І. Нечуй-Левицький); Клим стовпом став з дива (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовп — стовп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стовп — Колона, підпора, (у паркані) шула; П. підвалина, опора, основа; (диму) клуб; (чисел) колонка, сповпець; (живого срібла) стовпчик; Б. З. основний капітал; мн. СТОВПИ, (науки) видатні діячі. Словник синонімів Караванського
  3. стовп — Восьмитижневий цикл, протягом якого співають усі вісім гласів Словник церковно-обрядової термінології
  4. стовп — див. підпора Словник синонімів Вусика
  5. стовп — [стоўп] -па, м. (на) стоуўп'і, мн. -пи, стоуўп'іў Орфоепічний словник української мови
  6. стовп — СТОВП, а́, ч. 1. Колода або товстий брус, установлені вертикально. Турки-яничари догнали [Степана], До стовпа в'язали, Очі виймали (Т. Шевченко); Дощечку з написом Кузьма прибиває до зарання вкопаного стовпа (М. Словник української мови у 20 томах
  7. стовп — -а, ч. 1》 Колода або товстий брус, установлені вертикально. || Колона, підпора, що підтримує склепіння, перекриття і т. ін. || Пам'ятник у вигляді колони. || перен. База, опора, основа чого-небудь; підвалина. Верствовий стовп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. стовп — КОЛО́НКА (ряд цифр, слів, рядків тексту тощо, розташованих по вертикалі), КОЛО́НА розм., СТОВПЕ́ЦЬ, СТО́ВПЧИК, СТОВП розм.; ШПА́ЛЬТА (ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним). Словник синонімів української мови
  9. стовп — Стовб = стовп, -па́ стовп, -па́, -по́ві, на -пі́; стовпи́, -пі́в (рідко стовб) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. стовп — СТОВП, а́, ч. 1. Колода або товстий брус, установлені вертикально. Турки-яничари догнали [Степана], До стовпа в’язали, Очі виймали (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. стовп — 1. Вертикальна опора, колода. Те саме, що і стояк. У якості архітектурного акценту вживається: ~ з рустів — те саме, що і ланцюг з рустів. 2. У давньоруському фортифікаційному будівництві окрема оборонна башта, що використовувалася і для житла. Архітектура і монументальне мистецтво