стовп

СТОВП, а́, ч.

1. Колода або товстий брус, установлені вертикально.

Турки-яничари догнали [Степана], До стовпа в'язали, Очі виймали (Т. Шевченко);

Дощечку з написом Кузьма прибиває до зарання вкопаного стовпа (М. Стельмах);

Біля шляху стояли телеграфні стовпи (О. Копиленко);

Він глянув поверх узвишшя і побачив над ним високий прикордонний стовп (Н. Рибак);

* У порівн. З сизого туману визначились чотири башти, неначе чотири стовпи, а між ними то чорніла, то сизіла гостроверха висока покрівля (І. Нечуй-Левицький);

// Колона, підпора, що підтримує склепіння, перекриття і т. ін.

Гранчасті муровані стовпи брами біліли на сонці (І. Нечуй-Левицький);

Магазин – се була величезна шопа: дах, опертий на стовпах, без стін (І. Франко);

Повідь .. підмила стовпи – і легенький, тимчасовий місток завалився (О. Донченко);

* У порівн. Карпати ніби підпирали, мов стовпи, чорну стелю з густих хмар (І. Нечуй-Левицький);

// Пам'ятник у вигляді колони.

Живую положили В домовину! .. й сина з нею! .. Стовп високий муровали [мурували], Щоб про неї люде знали (Т. Шевченко);

Я пам'ятник собі поставив незотлінний, .. Що перед ним чоло і камінь непоклінний Александрійського стовпа? (М. Зеров);

// перен. База, опора, основа чого-небудь; підвалина.

Правда і порядок – це два стовпи, на яких збудувала [Марія] все своє життя (Ірина Вільде);

– Починається пора селянської власності. А це той стовп, на якому і земля, і людина тримаються (М. Стельмах).

2. Маса чого-небудь (куряви, диму, полум'я і т. ін.), що набула вертикально-видовженої форми.

Військо йде всіма шляхами .. Стовп пороху під небо в'ється (І. Котляревський);

Стовп гарячого пару виривався з-під покришки самовара й бив вгору під саму стелю (І. Нечуй-Левицький);

На обрії виднілося село, а над ним здіймалося в небо три стовпи чорного диму (В. Козаченко);

// Про рій комах.

В повітрі з'явилися рухомі стовпи мошки (П. Панч).

3. перен., заст. Видатний діяч, який є надійною опорою чого-небудь.

Повагом та згорда уступають дворянські та земські стовпи у садок (Панас Мирний);

– З моїм наймитом .. мав [Тарас Григорович] охоту і час поговорити, підбурював проти стовпів суспільства (М. Чабанівський).

4. перен., лайл. Обмежена або некультурна людина.

– Як ви могли з таких неотесаних стовпів отаке зробити? (С. Васильченко).

5. Те саме, що сто́впчик 3.

Робочий тиск у камері синхрофазотрона доводять до мільйонних часток міліметра ртутного стовпа (з наук.-попул. літ.).

6. рідко. Те саме, що стовпе́ць 2.

Герман зупинився по хвилі, поглядаючи на великі стовпи цифер [цифр] (І. Франко).

7. заст. Основний капітал.

От побаришував: ні стовпа, ні борошна (Номис);

Стовпа й процента не брали три роки (Сл. Б. Грінченка).

(1) Верствови́й (верстови́й) стовп – один із стовпів, які ставилися біля дороги на віддалі верстви (див. верства́¹ 1) один від одного для позначення відстані між певними пунктами.

Повз станції, повз корчми невсипущі, Повз сотні й сотні верстових стовпів .. Він мчав свій біль, свою печаль і гнів (М. Бажан);

(2) Мальо́ваний стовп, заст. – верствовий стовп.

Що ж то таке між вербами біліє? То Стовп мальований стоїть (Л. Глібов);

Стоя́ти (сиді́ти) / ста́ти (ста́нути, зупини́тися і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) прику́тий (прику́та, прико́ваний, прико́вана) [до мі́сця, до стовпа́ і т. ін.] див. стоя́ти.

△ (3) Хребе́тний стовп – те саме, що хребе́т 1.

◇ (4) Бі́ля ко́жного стовпа́ зі сл. зупинятися, ставати і т. ін. – часто, раз у раз.

Їхали потягом .. Посувалися, як волами, зупинялись біля кожного стовпа (О. Гончар);

(5) Геркуле́сові стовпи́, книжн. – кінцева межа, край.

Гніт капіталу над працею ще збільшився, реклама, шахрайство, кар'єризм і безпринципність досягли геркулесових стовпів, безправ'я трудящих стало безнадійним (Леся Українка);

– Цей нечестивець [Ях'я] казав, що коли він стане на престолі Туреччини, він вільно пропускатиме козаків у Середземне море – і аж за Геркулесові стовпи (С. Тельнюк).