стовп

1. Вертикальна опора, колода. Те саме, що і стояк. У якості архітектурного акценту вживається:

~ з рустів — те саме, що і ланцюг з рустів.

2. У давньоруському фортифікаційному будівництві окрема оборонна башта, що використовувалася і для житла.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовп — Колона, підпора, (у паркані) шула; П. підвалина, опора, основа; (диму) клуб; (чисел) колонка, сповпець; (живого срібла) стовпчик; Б. З. основний капітал; мн. СТОВПИ, (науки) видатні діячі. Словник синонімів Караванського
  2. стовп — -а, ч. 1》 Колода або товстий брус, установлені вертикально. || Колона, підпора, що підтримує склепіння, перекриття і т. ін. || Пам'ятник у вигляді колони. || перен. База, опора, основа чого-небудь; підвалина. Верствовий стовп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стовп — бі́ля ко́жного стовпа́, зі сл. зупиня́тися, става́ти і т. ін. Дуже часто, раз у раз. Їхали потягом .. Посувалися, як волами, зупинялись біля кожного стовпа (О. Гончар). геркуле́сові стовпи́, книжн. Кінцева межа, край; крайність. Фразеологічний словник української мови
  4. стовп — СТОВП, а́, ч. 1. Колода або товстий брус, установлені вертикально. Турки-яничари догнали [Степана], До стовпа в'язали, Очі виймали (Т. Шевченко); Дощечку з написом Кузьма прибиває до зарання вкопаного стовпа (М. Словник української мови у 20 томах
  5. стовп — [стоўп] -па, м. (на) стоуўп'і, мн. -пи, стоуўп'іў Орфоепічний словник української мови
  6. стовп — СТОВП, а́, ч. 1. Колода або товстий брус, установлені вертикально. Турки-яничари догнали [Степана], До стовпа в’язали, Очі виймали (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  7. стовп — стовп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. стовп — див. підпора Словник синонімів Вусика
  9. стовп — Восьмитижневий цикл, протягом якого співають усі вісім гласів Словник церковно-обрядової термінології
  10. стовп — КОЛО́НКА (ряд цифр, слів, рядків тексту тощо, розташованих по вертикалі), КОЛО́НА розм., СТОВПЕ́ЦЬ, СТО́ВПЧИК, СТОВП розм.; ШПА́ЛЬТА (ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним). Словник синонімів української мови
  11. стовп — Стовб = стовп, -па́ стовп, -па́, -по́ві, на -пі́; стовпи́, -пі́в (рідко стовб) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)