стовбур

Основна циліндрична частина колони (те саме, що й фуст).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовбур — -а, ч. 1》 Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки. || розм. Стебло великої трав'янистої рослини. Піти в стовбур — а) сильно розвинути квітконосне стебло за рахунок інших частин рослини (про коренеплоди); б) вирости великим... Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. стовбур — Сто́вбур, -ра; -бури, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. стовбур — ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Словник синонімів української мови
  4. стовбур — Стовбур, -ра м. 1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Кобел. у. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида. Лебед. Словник української мови Грінченка
  5. стовбур — (дерева) цівка; (від пня до гілок) відземок, окорінок, окоренок; (рослини) стебло; (хто) Л. пень, одоробало. Словник синонімів Караванського
  6. стовбур — СТО́ВБУР, а, ч. 1. Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки. Через голі стовбури ялин та смерек блищить вода в Дунайці (Н.-Лев., II, 1956, 414); На високому стовбурі старого в’яза в лелечім гнізді сплять лелеки (Довж. Словник української мови в 11 томах
  7. стовбур — СТО́ВБУР, а, ч. 1. Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки. Через голі стовбури ялин та смерек блищить вода в Дунайці (І. Нечуй-Левицький); На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки (О. Словник української мови у 20 томах
  8. стовбур — сто́вбур іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  9. стовбур — [стоўбур] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  10. стовбур — Потовщене, здерев'яніле стебло дерева; складається з кори, дуже тонкого шару камбію, деревини, серцевини; на поперечному зрізі видно річні прирости (т.зв. річні кільця); розрізняють стрілоподібні с. (гол. чином у хвойних) і колодисті с. з розгалуженими гілками. Універсальний словник-енциклопедія