стовбур
СТО́ВБУР, а, ч.
1. Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки.
Через голі стовбури ялин та смерек блищить вода в Дунайці (І. Нечуй-Левицький);
На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки (О. Довженко);
Стовбуром називають стеблову, більш-менш вертикально розташовану частину дерева, що несе на собі гілки (з наук. літ.);
* Образно. Довкола мене широким замкнутим кругом клубилися стовбури диму (І. Франко);
* У порівн. Зенітка з-під землі Виростає, наче стовбур дуба (П. Воронько);
// розм. Стебло великої трав'янистої рослини.
Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель і стовбури будяків (М. Коцюбинський);
Ігор просунув під зав'язку товстий стовбур соняшника і разом з Докійкою поніс кавунище до грузовика (О. Донченко).
2. Назва різних тканинних утворень, які мають вигляд трубки, стрижня.
Всі без винятку периферійні нервові стовбури мають чітко виражені індивідуальні властивості (з наук.-попул. літ.);
Безумовні рефлекси, як відомо, здійснюються через спинний мозок, мозковий стовбур, мозочок, підкіркові вузли (з наук.-попул. літ.).
3. Вертикальна або похила частина шахти, що має вихід на поверхню.
Стовбур шахти поглинув кліть з .. кількома десятниками (Олесь Досвітній);
Недалеко від шахтного стовбура .. в насунутому на плечі шахтарському шоломі стояв майстер (С. Чорнобривець).
4. Вірусна хвороба помідорів, при якій квітки рослини деформуються, а плоди стають дерев 'янистими і непридатними для споживання або й зовсім не утворюються.
При зниженій вологості і при надмірно високих температурах помідори в значній мірі уражуються стовбуром (з наук.-попул. літ.);
З вірусних хвороб помідорів поширені .. мозаїка, скручування та стовбур (з наук.-попул. літ.).
5. перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або нерозумну людину.
Що робити в селі – він не знав. Але й мовчки чекати дурним стовбуром вже не годилося (П. Козланюк).
△ Кла́пан легене́вого сто́вбура див. кла́пан;
(1) Ша́хтний сто́вбур – вертикальна або похила гірнича виробка, що сполучає підземну частину шахти з поверхнею землі.
Значення в інших словниках
- стовбур — сто́вбур іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стовбур — (дерева) цівка; (від пня до гілок) відземок, окорінок, окоренок; (рослини) стебло; (хто) Л. пень, одоробало. Словник синонімів Караванського
- стовбур — [стоўбур] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
- стовбур — -а, ч. 1》 Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки. || розм. Стебло великої трав'янистої рослини. Піти в стовбур — а) сильно розвинути квітконосне стебло за рахунок інших частин рослини (про коренеплоди); б) вирости великим... Великий тлумачний словник сучасної мови
- стовбур — Потовщене, здерев'яніле стебло дерева; складається з кори, дуже тонкого шару камбію, деревини, серцевини; на поперечному зрізі видно річні прирости (т.зв. річні кільця); розрізняють стрілоподібні с. (гол. чином у хвойних) і колодисті с. з розгалуженими гілками. Універсальний словник-енциклопедія
- стовбур — ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Словник синонімів української мови
- стовбур — Сто́вбур, -ра; -бури, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стовбур — СТО́ВБУР, а, ч. 1. Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки. Через голі стовбури ялин та смерек блищить вода в Дунайці (Н.-Лев., II, 1956, 414); На високому стовбурі старого в’яза в лелечім гнізді сплять лелеки (Довж. Словник української мови в 11 томах
- стовбур — Основна циліндрична частина колони (те саме, що й фуст). Архітектура і монументальне мистецтво
- стовбур — Стовбур, -ра м. 1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Кобел. у. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида. Лебед. Словник української мови Грінченка