стовп
СТОВП, а́, ч.
1. Колода або товстий брус, установлені вертикально.
Турки-яничари догнали [Степана], До стовпа в’язали, Очі виймали (Шевч., II, 1963, 340);
Дощечку з написом Кузьма прибиває до зарання вкопаного стовпа (Стельмах, II, 1962, 299);
Біля шляху стояли телеграфні стовпи (Коп., Як вони.., 1948, 61);
Він глянув поверх узвишшя і побачив над ним високий прикордонний стовп (Рибак, Опов., 1949, 6);
*У порівн. З сизого туману визначились чотири башти, неначе чотири стовпи, а між ними то чорніла, то сизіла гостроверха висока покрівля (Н.-Лев., VII, 1966, 69);
// Колона, підпора, що підтримує склепіння, перекриття і т. ін.
Гранчасті муровані стовпи брами біліли на сонці (Н.-Лев., VII, 1966, 45);
Магазин — се була величезна шопа: дах, опертий на стовпах, без стін (Фр., IV, 1950, 46);
Повідь.. підмила стовпи — і легенький, тимчасовий місток завалився (Донч., VI, 1957, 83);
*У порівн. Карпати ніби підпирали, мов стовпи, чорну стелю з густих хмар (Н.-Лев., II, 1956, 389);
// Пам’ятник у вигляді колони.
Живую положили В домовину!.. й сина з нею!.. Стовп високий муровали, Щоб про неї люде знали (Шевч., II, 1963, 104);
Я пам’ятник собі поставив незотлінний,.. Що перед ним чоло і камінь непоклінний Александрійського стовпа? (Зеров, Вибр., 1966, 398);
// перен. База, опора, основа чого-небудь; підвалина.
Правда і порядок — це два стовпи, на яких збудувала [Марія] все своє життя (Вільде, На порозі, 1955, 7);
— Починається пора селянської власності. А це той стовп, на якому і земля, і людина тримаються (Стельмах, II, 1962, 283).
Верствови́й (верстови́й) стовп див. верствови́й¹, верстови́й; Геркуле́сові стовпи́ див. геркуле́сів;
Мальо́ваний стовп див. мальо́ваний;
Підпира́ти (підпе́рти) стовп — те саме, що Підпира́ти (підпе́рти) спино́ю (плечи́ма) сті́ни (одві́рок і т. ін.) ( див. підпира́ти).
— Погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (Панч, Синів.., 1959, 53).
∆ Хребе́тний стовп див. хребе́тний.
◊ Зупиня́тися бі́ля ко́жного стовпа́ — часто, раз у раз припиняти свій рух.
Їхали потягом.. Посувалися, як волами, зупинялись біля кожного стовпа (Гончар, II, 1959, 165);
Прико́вувати (прикува́ти) до гане́бного стовпа́ див. гане́бний;
Приставля́ти (приста́вити) до гане́бного стовпа́ див. приставля́ти;
Стоя́ти (става́ти, ста́ти і т. ін.) стовпо́м; Стоя́ти (става́ти, ста́ти і т. ін.), як (мов, на́че, нена́че і т. ін.) стовп — стояти нерухомо; стовпіти.
Клим стовпом став з дива (Н.-Лев., III, 1956, 359);
До кам’яниці ввійшли пристав.. і десяцький Хома, який зразу ж стовпом став біля дверей (Стельмах, І, 1962, 596);
Злякався Хлопчик, аж поблід; Стоїть, як стовп, і не тікає (Гл., Вибр., 1951, 22);
Побачивши матір, вона стала, як стовп, ні в сих ні в тих (Коцюб., I, 1955, 55);
Рахіль стояла посеред простору, Неначе стовп могильний… (Л. Укр., І, 1951, 421).
2. Маса чого-небудь (куряви, диму, полум’я і т. ін.), що набула вертикально-видовженої форми.
Військо йде всіма шляхами.. Стовп пороху під небо в’ється (Котл., І, 1952, 194);
Стовп гарячого пару виривався з-під покришки самовара й бив вгору під саму стелю (Н.-Лев., II, 1956, 64);
На обрії виднілося село, а над ним здіймалося в небо три стовпи чорного диму (Коз., Гарячі руки, 1960, 136);
// Про рій комах.
В повітрі з’явилися рухомі стовпи мошки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 196).
Здійма́тися (встава́ти і т. ін.) стовпо́м (стовпа́ми, як стовп) — набуваючи видовженої форми, підноситися.
Сніжинки, з інеєм.. закрутилися, стовпом здіймаючись угору (Мирний, IV, 1955, 303);
Над дахами рівними стовпами струнчиться з димарів дим і в’ється в небо (Хижняк, Тамара, 1959, 136);
Встав вогонь, як стовп (Бажан, Вибр., 1940, 66).
◊ Дим стовпо́м див. дим;
Дим стої́ть (стоя́в) стовпо́м див. стоя́ти.
3. перен., заст. Видатний діяч, який є надійною опорою чого-небудь.
Повагом та згорда уступають дворянські та земські стовпи у садок (Мирний, III, 1954, 263);
— З моїм наймитом.. мав [Тарас Григорович] охоту і час поговорити, підбурював проти стовпів суспільства (Чаб., Катюша, 1960, 316).
4. перен., лайл. Обмежена або некультурна людина.
— Як ви могли з таких неотесаних стовпів отаке зробити? (Вас., Незібр. тв., 1941, 175).
5. Те саме, що сто́впчик 3.
Робочий тиск у камері синхрофазотрона доводять до мільйонних часток міліметра ртутного стовпа (Наука.., 12, 1958, 19).
6. рідко. Те саме, що стовпе́ць 2.
Герман зупинився по хвилі, поглядаючи на великі стовпи цифер [цифр] (Фр., V, 1951, 219).
7. заст. Основний капітал.
От побаришував: ні стовпа, ні борошна (Номис, 1864, № 10574);
Стовпа й процента не брали три роки (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- стовп — стовп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стовп — Колона, підпора, (у паркані) шула; П. підвалина, опора, основа; (диму) клуб; (чисел) колонка, сповпець; (живого срібла) стовпчик; Б. З. основний капітал; мн. СТОВПИ, (науки) видатні діячі. Словник синонімів Караванського
- стовп — Восьмитижневий цикл, протягом якого співають усі вісім гласів Словник церковно-обрядової термінології
- стовп — див. підпора Словник синонімів Вусика
- стовп — [стоўп] -па, м. (на) стоуўп'і, мн. -пи, стоуўп'іў Орфоепічний словник української мови
- стовп — СТОВП, а́, ч. 1. Колода або товстий брус, установлені вертикально. Турки-яничари догнали [Степана], До стовпа в'язали, Очі виймали (Т. Шевченко); Дощечку з написом Кузьма прибиває до зарання вкопаного стовпа (М. Словник української мови у 20 томах
- стовп — -а, ч. 1》 Колода або товстий брус, установлені вертикально. || Колона, підпора, що підтримує склепіння, перекриття і т. ін. || Пам'ятник у вигляді колони. || перен. База, опора, основа чого-небудь; підвалина. Верствовий стовп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стовп — бі́ля ко́жного стовпа́, зі сл. зупиня́тися, става́ти і т. ін. Дуже часто, раз у раз. Їхали потягом .. Посувалися, як волами, зупинялись біля кожного стовпа (О. Гончар). геркуле́сові стовпи́, книжн. Кінцева межа, край; крайність. Фразеологічний словник української мови
- стовп — КОЛО́НКА (ряд цифр, слів, рядків тексту тощо, розташованих по вертикалі), КОЛО́НА розм., СТОВПЕ́ЦЬ, СТО́ВПЧИК, СТОВП розм.; ШПА́ЛЬТА (ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним). Словник синонімів української мови
- стовп — Стовб = стовп, -па́ стовп, -па́, -по́ві, на -пі́; стовпи́, -пі́в (рідко стовб) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стовп — 1. Вертикальна опора, колода. Те саме, що і стояк. У якості архітектурного акценту вживається: ~ з рустів — те саме, що і ланцюг з рустів. 2. У давньоруському фортифікаційному будівництві окрема оборонна башта, що використовувалася і для житла. Архітектура і монументальне мистецтво