стовп
-а, ч.
1》 Колода або товстий брус, установлені вертикально.
|| Колона, підпора, що підтримує склепіння, перекриття і т. ін.
|| Пам'ятник у вигляді колони.
|| перен. База, опора, основа чого-небудь; підвалина. Верствовий стовп.
2》 Маса чого-небудь (куряви, диму, полум'я і т. ін.), що набула вертикально-видовженої форми.
|| Про рій комах. Дим стовпом.
3》 перен., заст. Видатний діяч, який є надійною опорою чого-небудь.
4》 перен., лайл. Обмежена або некультурна людина.
5》 Те саме, що стовпчик 3).
6》 рідко. Те саме, що стовпець 2).
7》 заст. Основний капітал.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стовп — стовп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стовп — Колона, підпора, (у паркані) шула; П. підвалина, опора, основа; (диму) клуб; (чисел) колонка, сповпець; (живого срібла) стовпчик; Б. З. основний капітал; мн. СТОВПИ, (науки) видатні діячі. Словник синонімів Караванського
- стовп — Восьмитижневий цикл, протягом якого співають усі вісім гласів Словник церковно-обрядової термінології
- стовп — див. підпора Словник синонімів Вусика
- стовп — [стоўп] -па, м. (на) стоуўп'і, мн. -пи, стоуўп'іў Орфоепічний словник української мови
- стовп — СТОВП, а́, ч. 1. Колода або товстий брус, установлені вертикально. Турки-яничари догнали [Степана], До стовпа в'язали, Очі виймали (Т. Шевченко); Дощечку з написом Кузьма прибиває до зарання вкопаного стовпа (М. Словник української мови у 20 томах
- стовп — бі́ля ко́жного стовпа́, зі сл. зупиня́тися, става́ти і т. ін. Дуже часто, раз у раз. Їхали потягом .. Посувалися, як волами, зупинялись біля кожного стовпа (О. Гончар). геркуле́сові стовпи́, книжн. Кінцева межа, край; крайність. Фразеологічний словник української мови
- стовп — КОЛО́НКА (ряд цифр, слів, рядків тексту тощо, розташованих по вертикалі), КОЛО́НА розм., СТОВПЕ́ЦЬ, СТО́ВПЧИК, СТОВП розм.; ШПА́ЛЬТА (ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним). Словник синонімів української мови
- стовп — Стовб = стовп, -па́ стовп, -па́, -по́ві, на -пі́; стовпи́, -пі́в (рідко стовб) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стовп — СТОВП, а́, ч. 1. Колода або товстий брус, установлені вертикально. Турки-яничари догнали [Степана], До стовпа в’язали, Очі виймали (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- стовп — 1. Вертикальна опора, колода. Те саме, що і стояк. У якості архітектурного акценту вживається: ~ з рустів — те саме, що і ланцюг з рустів. 2. У давньоруському фортифікаційному будівництві окрема оборонна башта, що використовувалася і для житла. Архітектура і монументальне мистецтво