1. Словник української мови в 11 томах

стовбурець

СТОВБУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш.-пестл. до сто́вбур 1.

В рожевій воді стояли кучеряві берізки,.. відбиваючись у ній білими тендітними стовбурцями, як у дзеркалі (Коз., Сальвія, 1959, 196);

Спотикаючись об низенькі стовбурці кукурудзи і соняшника, Галина.. перебігла город (Зар., Світло, 1961, 15);

Сіянці першого сорту повинні мати прямий, рівний стовбурець, здерев’янілий верхівковий пагін і сформовану верхівкову бруньку (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 229).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовбурець — стовбуре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стовбурець — СТОВБУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш.-пестл. до сто́вбур 1. В рожевій воді стояли кучеряві берізки, .. відбиваючись у ній білими тендітними стовбурцями, як у дзеркалі (В. Козаченко); Спотикаючись об низенькі стовбурці кукурудзи і соняшника, Галина .. Словник української мови у 20 томах
  3. стовбурець — -рця, ч. Зменш.-пестл. до стовбур 1). Великий тлумачний словник сучасної мови