стовбурець
СТОВБУРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
Зменш.-пестл. до сто́вбур 1.
В рожевій воді стояли кучеряві берізки, .. відбиваючись у ній білими тендітними стовбурцями, як у дзеркалі (В. Козаченко);
Спотикаючись об низенькі стовбурці кукурудзи і соняшника, Галина .. перебігла город (М. Зарудний);
Сіянці першого сорту повинні мати прямий, рівний стовбурець, здерев'янілий верхівковий пагін і сформовану верхівкову бруньку (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стовбурець — стовбуре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стовбурець — -рця, ч. Зменш.-пестл. до стовбур 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- стовбурець — СТОВБУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш.-пестл. до сто́вбур 1. В рожевій воді стояли кучеряві берізки,.. відбиваючись у ній білими тендітними стовбурцями, як у дзеркалі (Коз., Сальвія, 1959, 196); Спотикаючись об низенькі стовбурці кукурудзи і соняшника, Галина.. Словник української мови в 11 томах