1. Словник української мови в 11 томах

столяр

СТО́ЛЯР, а, ч. Робітник, фахівець, що займається обробкою (тоншою, ніж при теслярських роботах) дерева і виготовленням виробів із нього.

Панича одвезли у школу, а мене віддали у столяри (Стор., І, 1957, 105);

— Я вже столяру сам двері замовив, за свій завдаток, що в економії взяв (Стельмах, І, 1962, 419);

Він.. столяр, і якщо ви поб’єте бича, то це вже вам ніхто такого не зробить, як Панько (Тют., Вир, 1964, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. столяр — сто́ляр іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. столяр — див. ТЕСЛЯР. Словник синонімів Караванського
  3. столяр — СТО́ЛЯР, а, ч. Робітник, фахівець, що займається обробкою (тоншою, ніж при теслярських роботах) дерева і виготовленням виробів із нього. Панича одвезли у школу, а мене віддали у столяри (О. Словник української мови у 20 томах
  4. столяр — -а, ч. Робітник, фахівець, що займається обробкою (тоншою, ніж теслярська) дерева і виготовленням виробів із нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. столяр — Сто́ляр, сто́ляра, -рові, -ром і столя́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -лярі́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)