стопа

СТОПА́¹, и́, ж.

1. Кінцева нижня частина ноги людини та задньої кінцівки деяких наземних хребетних тварин.

Сашко відсунув дикт і вийняв із схованки скриньку з приступкою для стопи зверху та двома щітками і набором баночок «гуталін» усередині (Смолич, V, 1959, 17);

При ураженні шкіри стіп.. виявляється неможливим тривале перебування на ногах (Лікар. експертиза.., 1958, 122);

У заглибині.. печери виявлено кістки стоп, гомілки і кистей рук неандертальської людини (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 15)

2. заст., поет. Нога.

◊ Від стіп (стоп) до голови́ — те саме, що З ніг до голови́ ( див. голова́).

Жах перейняв її від стіп до голови. Півнеба проковтнула мутно-чорна обважніла хмара (Хотк., II, 1966, 218);

Іти́ стопа́ми (по стопа́х) кого — наслідувати кого-небудь у своїх діях, вчинках;

На вели́ку (па́нську і т. ін.) стопу́; На вели́кій (па́нській і т. ін.) стопі́, діал. — багато, розкішно.

— Я не жила сими часами на великій стопі, не бувала так часто в товариствах (Фр., VI, 1951, 383);

Направля́ти (напра́вити, спрямо́вувати, спрямува́ти) [свої́] сто́пи куди, жарт. — іти, прямувати куди-небудь.

Потресов і Струве направили свої стопи в будуар мадам Половцової (Бурл., Напередодні, 1956, 170);

Па́дати (припада́ти) до стіп (до стоп) кому — те саме, що Па́дати в но́ги (до ніг) ( див. па́дати).

3. рідко. Нижня частина гори.

Хто не знає нашого розкішного Покуття у стіп Карпатських гір..? (Кобр., Вибр., 1954, 83);

Юра йшов невеличкою сіножаттю, що простяглася між стопою гори, з якої він зійшов, і гостинцем, що йшов поперек села (Фр., IV, 1950, 418).

СТОПА́², и́, ж. Одиниця виміру віршованих рядків; група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням одного наголошеного і одного, двох чи трьох ненаголошених складів.

Великоруський пісенний вірш збудований з правильних стоп: трохеїв, ямбів, дактилів та ін. (Муз. праці, 1970, 29);

Стопа — це група складів, в якій наголос займає певне місце і яка повторюється на протязі всього віршованого рядка (Укр. літ., 8, 1957, 115).

СТОПА́³, и́, ж., розм., рідко. Те саме, що стіс.

За кілька хвилин виросла ціла стопа аркушів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 311);

Після остаточної обробки голубі стопи зошитів надходять на дільницю, де їх підраховують, упаковують (Веч. Київ, 13.VІІ 1957, 1).

СТОПА́⁴, и́, ж.

1. Стара (до запровадження метричної системи мір) російська міра кількості паперу, яка дорівнювала 480 аркушам.

2. Одиниця довжини у Чехословаччині (28,4 см — у Моравії, 29,6 см — в Чехії), Югославії (31,6 см), Польщі (28,8 см).

— Кождий такий пушок — се ось такий здоровенний будяк, що запоганить квадратову стопу землі (Фр., IV, 1950, 325).

3. Російська міра місткості посудини для вина (близько 0,6 л.), якою користувалися до XVII ст.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

стопа

Значення в інших словниках