стопа

стопа́

I -и, ж.

1》 Кінцева нижня частина ноги людини та задньої кінцівки деяких наземних хребетних тварин.

2》 заст., поет. Нога.

3》 рідко. Нижня частина гори.

II -и, ж.

Одиниця виміру віршованих рядків; група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням одного наголошеного і одного, двох чи трьох ненаголошених складів.

III -и, ж., розм., рідко.

Те саме, що стіс.

IV -и, ж.

1》 Стара (до запровадження метричної системи мір) російська міра кількості паперу, яка дорівнювала 480 аркушам.

2》 Російська міра місткості посудини для вина (близько 0,6 л.), якою користувалися до 17 ст.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стопа — Стопа́: — давня міра довжини = 1/2 ліктя, 3 дм [IV] — тут: розмір про центу (стопа процентова) [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. стопа — стопа́ 1 іменник жіночого роду частина ноги * Але: дві, три, чотири стопи́ стопа́ 2 іменник жіночого роду купа; частина віршованого рядка * Але: дві, три, чотири стопи́ стопа́ 3 іменник жіночого роду стіс * Але: дві, три... Орфографічний словник української мови
  3. стопа — Стопа́. Грошова ставка при позичанні чи вкладанні коштів до банку, ощадної каси тощо. Треба отже щось зробити, аби также і стопу процентову для малих господарств знижити, щоб відтак замінити всі високо опроцентовані довги на низше опроцентовані (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. стопа — Ступня, ПОЕТ. нога; П. слід; (гори) підошва, підніжжя; (віршова) розмір. Словник синонімів Караванського
  5. стопа — [стопа] -пи, д. і м. стоуп'і, мн. стопие, с'т'іп/стоп дв'і стопи (частина ноги) і тільки стоп (купа; частина віршованого рядка) Орфоепічний словник української мови
  6. стопа — Ступня, крок, хода, нога, (паперу) стос, стосець, купа, купка Словник чужослів Павло Штепа
  7. стопа — СТОПА́¹, и́, ж. 1. Кінцева нижня частина ноги людини та задньої кінцівки деяких наземних хребетних тварин. Сашко відсунув дикт і вийняв із схованки скриньку з приступкою для стопи зверху та двома щітками і набором баночок “гуталін” усередині (Ю. Словник української мови у 20 томах
  8. стопа — Одиниця міри вірша; в античному метричному віршуванні послідовність довгих (-) та коротких (∪) складів; у сучасному силабо-тонічному віршуванні найменша послідовність наголошених (’-) та ненаголошених (-) складів, що регулярно повторюється. Універсальний словник-енциклопедія
  9. стопа — з (від) голови́ (аж) до ніг (до стіп). 1. Повністю, цілком. Емене, яка досі скоса поглядала на чужинок, підступила ближче і почала оглядати їх з голови до ніг (М. Фразеологічний словник української мови
  10. стопа — ПІДНІ́ЖЖЯ (нижня частина чогось високого, розширений низ якогось підвищення), ОСНО́ВА, ПІДО́ШВА, СТОПА́ діал. (гори). Хвилі щохвилини зростали і з ревінням налітали на вузенький пляж біля підніжжя скель (З. Словник синонімів української мови
  11. стопа — Стопа́, -пи́; сто́пи, стіп Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. стопа — СТОПА́¹, и́, ж. 1. Кінцева нижня частина ноги людини та задньої кінцівки деяких наземних хребетних тварин. Сашко відсунув дикт і вийняв із схованки скриньку з приступкою для стопи зверху та двома щітками і набором баночок «гуталін» усередині (Смолич... Словник української мови в 11 томах
  13. стопа — Стопа, -пи́ ж. 1) Стопа, ступня, слѣдъ ноги. Тілько ми поминули, — вони (лисиці) тоді повставали да так стопа в стопу і біжать. О. 1861. V. 70. Старий показав мені на дві стопи, висічені на тій скелі. Стор. II. 122. 2) Футъ. Пять стопів глини. Федьк. І. 75. Словник української мови Грінченка