страмний
СТРАМНИ́Й, а́, е́, розм. Який не почуває сорому, не соромиться; безсоромний.
Страмний чоловік;
// Який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм; непристойний, сороміцький.
Палає чоло та цвіте, Усмішка вабить до кохання; Усе засвідчує про те, Що мук не зна її зітхання, Що не ворушить серця дна Ніяка думонька страмна (Граб., І, 1959, 229);
Страмні слова.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- страмний — З тягарем, вантажений [I] Словник з творів Івана Франка
- страмний — страмни́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- страмний — див. нахабний Словник синонімів Вусика
- страмний — СТРАМНИ́Й, а́, е́, розм. Який не почуває сорому, не соромиться; безсоромний. Страмний чоловік; // Який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм; непристойний, сороміцький. Словник української мови у 20 томах
- страмний — -а, -е, розм. Який не почуває сорому, не соромиться; безсоромний. Страмний чоловік. || Який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм; непристойний, сороміцький. Страмні слова. Страмні губи анат. — зовнішня частина піхви. Великий тлумачний словник сучасної мови
- страмний — БЕЗСОРО́МНИЙ (який не почуває сорому, не соромиться за свої аморальні, непристойні вчинки), БЕЗСТИ́ДНИЙ заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; СОРОМІ́ТНИЙ, СТИДКИ́Й розм., СТРАМНИ́Й розм., СТРАМНЮ́ЧИЙ підсил. розм. (перев. у знач. Словник синонімів української мови
- страмний — Страмний, -а, -е Неприличный, стыдный, срамной. Та й дочитались же до такого страмного. О. 1862. VI. 42. Словник української мови Грінченка