страховище

СТРАХО́ВИЩЕ, а, с., розм.

1. Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду; страхіття.

Із темряви вирізувалися розпливчасті контури страховищ, чорних, волосатих (Вас., І, 1959, 310);

Розмова про страхіття нагнала трохи страху на паннів [панн] і паній.. Пані Високій здавалось, що от-от якесь страховище з рогами просуне руку через виноград (Н.-Лев., І, 1956, 461);

Співають, сміються, а я не сміюсь, А я ще примар і страховищ боюсь… (Олесь, Вибр., 1958, 283);

Раптом виросло перед нею страховище — звір не звір, людина не людина, хоча й на двох ногах, та голова кругла, як куля (Ів., Вел. очі, 1956, 64);

*У порівн. Перед нею проносилося все те, що вона бачила по шляху, все те ставало перед її очима, як страховище яке з тисячами голів (Мирний, І, 1954, 65);

// Тварина або людина незвичайного вигляду, ненормальних розмірів, ваги і т. ін.

Страшно було дивитися, як таке страховище [бугай], наставивши роги, неслось.. за невеличким хлопчиком (Мирний, І, 1949, 212);

На городі показався чорний кудлатий собака. Це було справжнє страховище. Висолопивши язика і важко дихаючи від спеки, він наблизився до грядки, на якій працював Знайда (Трубл., Шхуна.., 1940, 29);

// Те, що вселяє кому-небудь почуття страху, лякає когось своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін.

Це були вільні, степові коні, і мотоциклетний мотор був для них найбільшим страховищем (Смолич, Світанок.., 1953, 679).

2. перев. мн. Розповіді, описи і т. ін. про страшні явища, випадки, ситуації тощо.

Йому пригадалися ті розбійники в темнім, величезнім лісі, про котрих він малим іще тілько страховищ наслухався в бабусиних казках (Фр., III, 1950, 150).

3. перев. мн. Згубні, небезпечні своїми наслідками події, факти, які наводять страх.

— Одну легеню я віддав війні. А вам віддав і серце, й мозок свій, І злість свою, й легеню ту останню, І сивий сум свій, і красу любові, Яку зберіг в страховищі війни (Драч, Поезії, 1967, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

страховище

Значення в інших словниках