стрибати
СТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Робити стрибок, стрибки; скакати.
Лошата стрибали на зеленім дворі (Коцюб., II, 1955, 398);
Горобці стрибали по тинах, по оселях,.. цвірінькали кругом зеленого саду (Мирний, І, 1954, 236);
Юрась аж мінився від радості, стрибав на одній нозі, всім зазирав у вічі (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 56);
*Образно. Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, стрибала по оселі, вила в димарі (Мирний, IV, 1955, 298);
// Стрибком перехоплюватися через що-небудь.
Черниш.. став швидко спускатися косогором. Стрибав через чиїсь окопи, обвалюючи в них землю (Гончар, III, 1959, 395);
Андрій стрибає через паркан (Довж., І, 1958, 224);
// Стрибком вихоплюватися на що-небудь.
Біля костьолу метушня. У бронетранспортер стрибають німці (Гонч., Вибр., 1959, 314);
// Стрибком переміщатися на інше місце, вихоплюючись звідки-небудь назовні, швидко проникаючи всередину чогось і т. ін.
Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку, і з розгону стрибає в човен (Стельмах, І, 1962, 218);
// Робити спортивний стрибок; займатися стрибками як спортивними вправами.
В кутку біля лазні — трапеції, турніки, бруси та інше гімнастичне причандалля. Там стрибають, плигають, перекидаються і стають дибки (Смолич, II, 1958, 46);
Льотчикові аж дивно чути, що пращури його були чумаками.. Але ще важче, мабуть, було б уявити самим чумакам, що котрийсь із їхніх нащадків стане крилатим, літатиме в повітрі, стрибатиме вночі з парашутом (Гончар, Тронка, 1963, 55);
// Кидатися вниз стрибком.
— Ану, стрибайте, а я подивлюсь! Я зроду не бачила, як паничі стрибають з скель у воду, — сказала Олеся, осміхаючись (Н.-Лев., III, 1956, 59);
Зимового сніжного ранку На вулиці бавились діти, — Стрибали з високого ганку На землю, порошею вкриту (Мур., Піонер. слово, 1951, 24);
// Стрибком, стрибками переміщатися з одного місця на інше, просуватися далі.
Олеся скочила на зелений, як шовк, бережок і почала легенько стрибати з каменя на камінь (Н.-Лев., III, 1956, 127);
Вона стрибала з купини на купину сливе бадьора. З кожним ступенем надія росла в її серці (Коцюб., І, 1955, 360);
// Танцювати підскакуючи, роблячи стрибки.
Не до бога полинули ті палкі молитви палких фанатиків: пішли вони до темних сил, котрі у пеклі аж стрибали гопака, зачувши ті неправдиві молитви (Н.-Лев., VII, 1966, 16).
2. перен. Швидко текти по камінню, уступах і т. ін. (про річку, струмок тощо).
Побігли швидко, мов ящірки, патьоки з гір, стрибаючи на переступах, в’ючись гадюками по ровах (Мирний, І, 1954, 343);
Часто зупиняємось над шумною течією, дивимось, як стрибає по гострому камінню невтомна гірська вода (Мас., Життя.., 1960, 59);
// Швидко переходити з одного об’єкта на інший (про очі, погляд).
Холодний погляд [Гульки] ковзає по мокрій землі, стрибає з предмета на предмет, і ніщо не може його зігріти (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 31);
// Хаотично перебігати від одного до іншого (в розмові, думках і т. ін.).
Захвачені легким критицизмом, почали [пани і панночки] стрибати з теми на тему, перескочили й на музику, й на малювання (Дн. Чайка, Тв., 1960, 48);
// Швидко йти, проходити, змінюючись у свідомості; переходити, переключатися на що-небудь інше (про думки).
Орест тільки зовні здавався спокійним. Всередині у нього все кипіло, і блискавичні думки стрибали в голові (Досв., Вибр., 1959, 316);
Думки в Борисовій голові стрибали одна через одну, плуталися, уривалися, і ніяк не могло знайтися серед них однієї, вирішальної (Собко, Біле полум’я, 1952, 194);
// Раз у раз то з’являтися, то зникати або пересуватися з одного місця на інше тощо (про світло, проміння, тіні і т. ін.).
Ясне сонце почало підніматись десь далеко за лісом, і його червоний світ слався в лісі по снігу, а на опушених інеєм високих гілках стрибало його ясне проміння (Мирний, IV, 1955, 305);
На стіні від дідових рухів стрибали чудернацькі тіні (Донч., II, 1956, 425).
◊ За́йчики в голові́ стриба́ють див. за́йчик;
[Огне́нні (те́мні і т. ін.)] ко́ла в оча́х (пе́ред очи́ма) стриба́ють див. ко́ло¹;
Стриба́ти в гре́чку див. гре́чка;
Стриба́ти очи́ма (по́глядом і т. ін.) — швидко переводити погляд з одного об’єкта на інший.
Далі Тетяна бачила, як він почав стрибати очима з рядка на рядок, а обличчя його блідло все дужче й дужче (Ткач, Черг. завдання, 1951, 108);
Стриба́ти че́рез пліт — те саме, що Скака́ти (стриба́ти і т. ін.) в гре́чку ( див. гре́чка).
Підсміюється [Січкар] в душі з Денисенка, — який за землею не бачить, як жінка з іншими стрибає через пліт (Стельмах, II, 1962, 108);
Хоч у во́ду стриба́й див. вода́.
3. Ударяючись об що-небудь, коливаючись на чомусь, підскакувати.
Віз підскакує, як скажений; колеса стрибають по камінні, аж пищать, аж скриплять (Н.-Лев., II, 1956, 400);
Колеса візка стрибали по замерзлій дорозі, візок гойдало (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 598);
Вітер шалено гонить перекотиполе, з корінням вириває потемнілі кущі кураю і примушує їх стрибати й мчати в ніч химерними тваринами (Кир., Вибр., 1960, 279).
4. перен., розм. Іти, ходити підстрибуючи.
Одне лихо — на милицях стрибає Сашко. Міною його покалічило ще хлопчаком (Гончар, Тронка, 1963, 41);
// розм. Ходити у взутті, одязі не свого розміру, поганої якості і т. ін.
— Й ходитиму, поки буде робота.. — Я хочу теж мати й картуз, і пояс, і чумарку хоч до церкви… Я не допущу й вас стрибати у постолах зимою… — відповів Іван (Л. Янов., І, 1959, 91).
5. Мимовільно дрижати, труситися (про частини обличчя, тіла).
Брова стрибає вгору, і Раусліт круто повертається до апаратів (Собко, Любов, 1935, 15);
Від сміху зморшки старого тремтіли, кожну мить змінюючи вираз обличчя, сухі й тонкі губи його стрибали, розтягались (Горький, ІІ, перекл. Ковганюка, 1952, 394).
Значення в інших словниках
- стрибати — стриба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- стрибати — Скакати, плигати; (на що) вискакувати, (у що) вскакувати, (через що) перескакувати, перестрибувати, (очима) водити, переводити що; (з теми на тему) перебігати; (- тіні) підстрибувати; (- губи) труситися, тремтіти. Словник синонімів Караванського
- стрибати — I стрибнути, вискакувати, виплигуввати, вистрибувати, вихоплюватися, вихватитися (несподівано), вихопитися, гецати, гицати, гопкати, доплигувати, доскакувати, дострибувати, катапультувати (з літака), катапультуватися, перемахувати (через що)... Словник синонімів Вусика
- стрибати — СТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Робити стрибок, стрибки; скакати. Лошата стрибали на зеленім дворі (М. Коцюбинський); Горобці стрибали по тинах, по оселях, .. Словник української мови у 20 томах
- стрибати — -аю, -аєш, недок. 1》 Робити стрибок, стрибки; скакати. || Стрибком перехоплюватися через що-небудь. || Стрибком вихоплюватися на що-небудь. || Стрибком переміщатися на інше місце, вихоплюючись звідки-небудь назовні, швидко проникаючи всередину чогось і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрибати — бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х. Хто-небудь веселий, перебуває в піднесеному настрої. Неля хотіла ще щось додати, але… прикусила нижню губу і вмовкла, тільки в очах її грали бісики (З газети)... Фразеологічний словник української мови
- стрибати — ПІДСТРИ́БУВАТИ (пересуватися або наближатися до когось, чогось стрибками), ПІДСКА́КУВАТИ, ПІДПЛИ́ГУВАТИ, ПРИСТРИ́БУВАТИ, СТРИБА́ТИ рідше, ПРИПЛИ́ГУВАТИ, ПЛИГА́ТИ рідше. — Док.: пристриба́ти, приплигати. Словник синонімів української мови
- стрибати — Стриба́ти, -ба́ю, -ба́єш, -ба́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стрибати — Стриба́ти, -ба́ю, -єш, одн. в. стрибну́ти, -бну́, -не́ш гл. Скакать, прыгать, прыгнуть. Близько видати, далеко стрибати. Ном. № 11423. Словник української мови Грінченка